Від самого початку створення народних вищих шкіл у скандинавських країнах, вони були віддалено схожі на сучасні ретрит-центри, і були розраховані на проживання у них студентів протягом кількох місяців (часу тривалості навчального курсу). Переважна більшість дослідників явища народних вищих шкіл переконані у особливій цінності спільного проживання студентів поруч із викладачами, можливості підійти один до одного (і до вчителя) для того, щоб поспілкуватись на будь-які теми (не лише безпосередньо про навчання).
Але сьогодні не всі народні вищі школи навіть у скандинавських країнах можуть собі дозволити забезпечити проживання студентів. Та й самі студенти не завжди готові змінювати місце проживання на кілька місяців.
З цієї причини маємо говорити про два типи народних вищих шкіл:
- НВШ з проживанням у процесі навчання
- НВШ без проживання студентів.
Наостанок, процитуємо уривок з блогу Східна Європа і країни Балтії: народні вищі школи з проживанням в процесі навчання:
Не доводиться сумніватися в тому, що більшість, якщо не всі, прихильники ідеї народної вищої школи рішуче підтримують фактор проживання. Так відбувається з тих пір, як Н.Ф.С. Ґрундтвіґ першим сформулював цю ідею, а Крістен Колд створив оригінальну модель у дев’ятнадцятому столітті. Так само в двадцятому столітті провідні прихильники ідеї народної вищої школи в Центральній і Східній Європі та країнах Балтії однаково підкреслювали цінність фактора проживання (див. Ludwiczak 1921 Solarz 1928 1938 Wojciechowski 1962 1966 1977, Sutyla 1980, Golebiowski 1986, 1994 Toth 1986, 1998a, 1998b, Trencsenyi 1993, Pilch 1995, Turos 1995, Kuprys 1996b, 1996c, Maliszewski 1997, 2000, Debska 1999 року, Petho 1999 року, Pilaga 2000, Ruutli 2000). Це зрозуміло, оскільки мета народних вищих шкіл – пробудити людей і надати учасникам справжні можливості знайти себе та розвинути свій потенціал. Цього навряд чи можна досягти в серії щотижневих зустрічей, які підходять для професійних занять і курсів за інтересами, але не для вивчення глибоких питань існування людини і соціальної відповідальності. Такий процес вимагає постійних, щоденних, стійких зусиль у сприятливих обставинах спільноти, створити які можливо тільки за умови проживання в школі.
Ранні народні вищі школи, повсюдно, були закладами з можливістю проживання. Це відповідало річному ритму роботи сільського населення. Це дало можливість молодим чоловікам проводити декілька місяців без роботи взимку в школі, а молоді жінки приїжджали сюди на літні місяці. Учні жили в школі разом із вчителями, як велика сільська родина. Однак з поступовою механізацією сільського господарства і переходом до все більш великих ферм у кінці дев’ятнадцятого та початку двадцятого століття, все менше і менше людей було зайнято в сільському господарстві. Люди, які більше не були задіяні в сільському господарстві, перебралися в міста і стали торговцями, клерками та промисловими робітниками. Виходить, що люди, зайняті в сільському господарстві, могли бути відсутніми на своєму робочому місці протягом декількох місяців, а для людей інших професій це стало набагато складніше.
Народним вищим школам всюди довелося пристосовуватися до цієї мінливої ситуації, особливо після Другої світової війни. Навіть у Скандинавії, де народні вищі школи добре зарекомендували себе і підтримуються державою. Більшість шведських шкіл відмовилися від вимоги про проживання для всіх своїх учнів, і багато вчителів у скандинавських народних вищих школах більше не живуть у них. Також була змінена тривалість курсів. Багато данських народних вищих шкіл сьогодні пропонують короткострокові курси тривалістю один або два тижні на додаток до традиційних довготривалих курсів. Це приносить користь як міському працюючому населенню, так і економіці шкіл. Все більше людей похилого віку відвідують організовані для них спеціальні двотижневі курси.
Як і в Скандинавії, у Центральній і Східній Європі та країнах Балтії, народним вищим школам доводиться адаптовуватися до ситуації і умов, що змінюються. У той час як більшість людей, які активно беруть участь у рухах народних вищих шкіл в цій частині Європи, висловлюють свою переконаність у важливості і необхідності того, щоб школи були з проживанням, вони також обґрунтовують труднощі у досягненні цієї мети.
Головною проблемою є широко поширена відсутність державної підтримки (за винятком Угорщини) та економічне становище потенційних учасників, які не можуть взяти тривалу відпустку або не в змозі дозволити собі оплатити проживання та харчування на декілька місяців.
Питання проживання в процесі навчання не вирішується легко і швидко. На це потрібні значний час і творчі рішення. Але, з огляду на проблеми, з якими стикаються всі люди і суспільства всюди, пробуджуючий, розширюючий можливості тип освіти, який може забезпечити народна вища школа з постійним проживанням, необхідний в такій же, якщо не в більшій мірі, ніж коли ці школи виникли в Данії у другій половині XIX століття. Залишається сподіватися, що наші численні колеги в цій частині Європи – які так віддані ідеї Ґрундтвіґа про народну вищу школу і так багато працюють, щоб втілити її в життя у своїй країні, – зможуть вирішити поставлені перед ними завдання, подолати перешкоди і створити народну вищу школу, сумісну з їх власною культурою, сучасними потребами їх суспільства і людей, які є його частиною.