Переклад оригінальної статті зі шведської мови здійснений за допомогою Gemini.
Узагальнення змісту статті:
Народна вища школа (НВШ) веде як до роботи, так і до подальшого навчання – але який шлях обирають учасники (студенти), залежить від того, яку потребу вони мають і на який курс ідуть. У цьому дописі в блозі керівник аналітичного відділу Ради з питань народної освіти Йоган Ернестам (Johan Ernestam), спираючись на статистичні дані, висвітлює деякі зі своїх найважливіших ідей про те, що відбувається зі студентами після народної вищої школи.
Дата оригінальної статті: 2026-01-23
Як керівник аналітичного відділу Ради з питань народної освіти, я часто зустрічаю людей, які цікавляться, що відбувається зі студентами народних вищих шкіл, коли вони закінчують свої курси. Для того, щоб мати змогу надати змістовну відповідь на це питання, спочатку потрібно знати, про який тип курсу йдеться і яка мета цього курсу. У Раді з питань народної освіти ми регулярно відстежуємо, що відбувається зі студентами після завершення курсу. Важливо пам’ятати, що народна вища школа пропонує різні типи курсів: багато курсів дають базову або повну середню освіту, інші є професійними курсами, орієнтованими на конкретні професії, деякі є курсами, що поглиблюють знання в різних предметних областях, наприклад, музика та театр. Деякі студенти навчаються, щоб отримати право на подальше навчання, інші — щоб вийти на ринок праці. Тому результати також виглядають по-різному.
Різні шляхи дають різні результати
На загальному курсі 20 відсотків студентів навчаються на рівні базової середньої школи. Майже половина з них продовжує навчання в тій чи іншій формі після завершення курсу, у багатьох випадках вони продовжують навчання в народній вищій школі. Це цілком відповідає очікуванням – ми не очікуємо, що той, хто щойно закінчив базову середню школу, вийде на ринок праці. Тут мова йде про створення основи для подальшого навчання.
Для тих, хто закінчує загальний курс на рівні повної середньої школи, частка тих, хто навчається далі, приблизно така ж, трохи менше половини. Але тут 20 відсотків навчаються у вищих навчальних закладах, тоді як 27 відсотків навчаються в народній вищій школі, центрах освіти дорослих (Komvux) або професійно-технічних вищих школах. Через три роки 29 відсотків закріплюються на ринку праці; порівняно з програмами гімназій, що готують до вищої освіти, більше людей закріплюються на ринку праці, але менше тих, хто навчається у вищих навчальних закладах. Отже, тут народна вища школа функціонує і як трамплін до вищої освіти, і як підготовка до трудового життя.
Серед тих, хто проходить професійне навчання, половина закріплюється на ринку праці через рік після завершення курсу. Через три роки ця частка зростає до 58 відсотків – на рівні професійних програм гімназій. Відмінність полягає в тому, що більше студентів народних вищих шкіл продовжують навчання у вищих навчальних закладах. Загалом 75 відсотків або закріпилися на ринку праці, або навчаються через три роки, порівняно з 71 відсотком випускників професійних програм гімназій. Це вагомі цифри, які показують, що ці освітні програми виконують свою мету.
Багатофункціональність НВШ
Те, що стає очевидним при погляді на статистику, це те, що народна вища школа пропонує різні шляхи далі, залежно від того, на який тип курсу йдуть студенти. Для можливості закріплення студентів у суспільстві та трудовому житті це означає, що народна вища школа виконує кілька функцій одночасно:
- вона дає базову освіту тим, кому її бракує
- вона готує до вищої освіти
- вона дає професійну компетентність, на яку є попит на ринку праці.
Те, що народна вища школа означає як для суспільства, так і для індивіда, тому не може бути виміряно одним показником – шлях далі залежить від потреби або мети студента, і від того, на який курс він/вона йде.
Важливі нюанси в статистиці
Результати також різняться між різними групами. Ми можемо, серед іншого, бачити, що студенти з інвалідністю більшою мірою завершують своє навчання, але мають більше труднощів із закріпленням на ринку праці після нього. На рівні повної середньої школи 24 відсотки студентів з інвалідністю закріплюються на ринку праці через три роки, порівняно з 29 відсотками всіх студентів. Це показує, що підтримка під час навчання працює добре, але перехід до ринку праці або подальшого навчання є викликом для багатьох у цій групі студентів.
Іншим важливим висновком є те, що закріплення не є лінійним процесом, і що ми отримуємо важливі відповіді, коли дивимося на ситуацію студентів через кілька років після закінчення навчання. Студенти часто переміщуються між різними ситуаціями з часом – від навчання до роботи, або навпаки. Це динамічний процес, який не завжди помітний у статистиці за перший рік.
Існують також відмінності між різними частинами країни. У деяких ленах (областях Швеції) перехід до вищої освіти після загального курсу є високим, в інших — низьким. Так само варіюється частка тих, хто виходить на ринок праці – у деяких ленах вона велика, в інших значно менша. Пояснення, ймовірно, частіше криється в тому, як виглядає місцевий ринок праці, ніж у тому, наскільки добре працює народна вища школа.
Народні вищі школи досягають успіху – по-різному
Те, що студент, який іде на загальний курс, щоб отримати право на навчання, потім йде далі навчатися замість роботи, не є невдачею – це ознака того, що народна вища школа досягає успіху. Таким же чином, це ознака успіху, коли студенти професійних курсів йдуть безпосередньо працювати. Отже, народна вища школа створює умови для закріплення багатьма способами, адаптованими до різних потреб і ситуацій студентів.
Йоган Ернестам
Йоган є керівником аналітичного відділу Ради з питань народної освіти.