Це – частина перекладу статті “Residential folk high schools in Eastern Europe and the Baltic states” авторства JINDRA KULICH, Vancouver, Canada, виданій у INT. J. OF LIFELONG EDUCATION, VOL. 21, NO. 2 (MARCH–APRIL 2002), 178–190. Ця стаття, що базується на рукописі «Освітні ідеї Ґрундтвіґа в Центральній і Східній Європі, і країнах Балтії», присвячена генезису і розвитку народних вищих шкіл з проживанням в процесі навчання (residential folk high schools) в Польщі, Угорщині, Естонії, Латвії та Литві, заснованих на скандинавських моделях народних вищих шкіл.
У країнах Балтії, в період між двома світовими війнами, тільки в Естонії були народні вищі школи з проживанням. Після відновлення незалежності трьох балтійських країн у 1991 році, були здійснені спроби створити народні вищі школи в Естонії, Латвії та Литві. Незважаючи на те, що фактор проживання в школі під час навчання (навчання з відривом від виробництва; прим. перекладача) повсюдно визнається важливим і бажаним, наявні економічні та соціальні умови в цих посткомуністичних суспільствах ускладнюють роботу народних шкіл з проживанням в процесі навчання.
Данські народні вищі школи (і, в меншій мірі, норвезькі, шведські та фінські народні вищі школи), за 150 років свого існування, привернули значну увагу в середовищі навчання дорослих за межами Скандинавії і надихнули на безліч більш-менш успішних спроб їх трансплантації або адаптації. Хоча Північні народні вищі школи були відомі практично в усіх країнах Східної Європи, у 20 столітті вони були створені й успішно діяли лише в Польщі, Угорщині, Естонії, Латвії та Литві.
Ідея данської народної вищої школи поширилася в другій половині XIX століття у Швеції, Норвегії, Фінляндії і успішно там прижилася. Незабаром про це стало відомо і за межами Скандинавії, та було здійснено декілька спроб трансплантації або адаптації ідеї. Серед менш відомих адаптацій – ті, що були в Польщі протягом двадцятого століття, в Угорщині після Першої світової війни і у 1990-х роках в країнах Балтії. Мета даної статті – зробити їх більш відомими серед експертів у галузі навчання дорослих, які читають англійською (і українською).
Країни Балтії
Вперше про скандинавські народні вищі школи в цій частині Європи стало відомо у 1897 році, коли Яан Тьоніссон (Jaan Tonisson), молодий редактор радикальної газети в Естонії, припустив, що такі школи можуть допомогти зберегти мову і культуру сільських жителів. Він відвідав північні країни і в 1910 році написав книгу про народні вищі школи. Однак Естонія на той час була частиною Російської імперії, і російська влада не дозволяла створення подібних інституцій. Народні вищі школи обговорювалися на двох освітніх конференціях у 1909 і 1917 роках, але це не дало ніяких результатів.
Латвія
В 1911 році у Латвії планувалося відкрити дві народні вищі школи, але російська влада не дозволила цього. У 1930 році був заснований Народний університет Мурмуйса (Murmuiza Folk University), який перебував під впливом данських народних вищих шкіл, але без проживання, та діяв як розширення програм університету, а не як народна вища школа. Він був закритий у 1940 році після російського вторгнення і окупації, та залишався закритим до відновлення незалежності Латвії в 1991 році.
У 1990-х роках було зроблено декілька спроб створити народні вищі школи в Латвії, але, як і в Естонії, вони, здебільшого – без можливості проживання під час навчання. Є кілька літніх народних вищих шкіл з проживанням, подібних до тих, які організовані вчителями Друвської середньої школи (Druva Secondary School). Наразі, єдиною латвійською народною вищою школою з проживанням є Rite Folk High School. Ця школа отримала значну підтримку з боку Данії, але спроби перетворити її на «справжню» народну вищу школу, точно слідуючи данській моделі, не відповідають сучасній ситуації і потребам в Латвії, школа дає збій. З 1998 року в Сауку (Sauka) працює невелика народна вища школа з проживанням, якою керує данська пара, що переїхала до Латвії.
Дивіться статті про інші країни описані у повному перекладі: