Це – частина перекладу статті “Residential folk high schools in Eastern Europe and the Baltic states” авторства JINDRA KULICH, Vancouver, Canada, виданій у INT. J. OF LIFELONG EDUCATION, VOL. 21, NO. 2 (MARCH–APRIL 2002), 178–190. Ця стаття, що базується на рукописі «Освітні ідеї Ґрундтвіґа в Центральній і Східній Європі, і країнах Балтії», присвячена генезису і розвитку народних вищих шкіл з проживанням в процесі навчання (residential folk high schools) в Польщі, Угорщині, Естонії, Латвії та Литві, заснованих на скандинавських моделях народних вищих шкіл.
В Угорщині народні вищі школи існували з 1925 року до початку 1950-х років і були закриті комуністичним урядом. Ці інститути відродилися в 1980-х і наприкінці 1990-х були визнані урядом. У країнах Балтії, в період між двома світовими війнами, тільки в Естонії були народні вищі школи з проживанням. Після відновлення незалежності трьох балтійських країн у 1991 році, були здійснені спроби створити народні вищі школи в Естонії, Латвії та Литві. Незважаючи на те, що фактор проживання в школі під час навчання (навчання з відривом від виробництва; прим. перекладача) повсюдно визнається важливим і бажаним, наявні економічні та соціальні умови в цих посткомуністичних суспільствах ускладнюють роботу народних шкіл з проживанням в процесі навчання.
Данські народні вищі школи (і, в меншій мірі, норвезькі, шведські та фінські народні вищі школи), за 150 років свого існування, привернули значну увагу в середовищі навчання дорослих за межами Скандинавії і надихнули на безліч більш-менш успішних спроб їх трансплантації або адаптації. Хоча Північні народні вищі школи були відомі практично в усіх країнах Східної Європи, у 20 столітті вони були створені й успішно діяли лише в Польщі, Угорщині, Естонії, Латвії та Литві.
Ідея датської народної вищої школи поширилася в другій половині XIX століття у Швеції, Норвегії, Фінляндії і успішно там прижилася. Незабаром про це стало відомо і за межами Скандинавії, та було здійснено декілька спроб трансплантації або адаптації ідеї. Серед менш відомих адаптацій – ті, що були в Польщі протягом двадцятого століття, в Угорщині після Першої світової війни і у 1990-х роках в країнах Балтії. Мета даної статті – зробити їх більш відомими серед експертів у галузі навчання дорослих, які читають англійською (і українською).
Угорщина
Перша угорська народна вища школа з проживанням була відкрита в Szada у 1925 році. Ідея народної вищої школи в Угорщині спочатку була просунута церковними діячами, сильно зацікавленими в освіті народу; незабаром до них приєдналося багато представників інтелігенції та фермерів, які усвідомлювали гостру необхідність соціальних реформ в країні (Trencsenyi, 1993). Під керівництвом пастора Бонніса Секереша (Bonis Szekeres) в Менфочанаке (Menfocsanak) недалеко від Гьoра (Gyor) була заснована відома народна вища школа. Католицька народна вища школа була заснована в Сарароспатаку (Sarospatak), а лютеранська народна вища школа Самуеля Тесседіка (названа на честь видатної особи епохи Просвітництва) – у Надьтарча в 1938 році: «Народна вища школа в Сарароспатаку забезпечила духовну, інтелектуальну та фінансову підтримку 460 студентам за дванадцять років існування. Молоді люди жили в «символічному селі» під назвою Szeretetfalva (Село любові) (Toth, 1998a, стор. 52).
За сприяння групи фінського лютеранського духовенства, яка відвідала Угорщину в 1937 році, перша лютеранська народна вища школа була відкрита в Угорщині у 1938 році. Школа проіснувала до кінця 1940-х років, коли всі народні вищі школи були закриті комуністами. За словами Toth:
Створення Лютеранської народної вищої школи в Нагитарча (Nagytarcsa) у 1938 році ознаменувало важливий етап в історії угорських народних вищих шкіл… При народній вищій школі проводилися п’ятимісячні курси. Вихователі, які жили разом з молоддю, відвідували своїх колишніх учнів навесні і восени. Нагитарча також стала «символічим селом» (Toth, 1998a, p. 52).
Toth стверджує, що: «Рух угорської народної вищої школи досяг свого піку в 1936-1948 роках. Дослідження Міністерства освіти показало, що діють більше 100 релігійних і світських народних вищих шкіл, переважно з проживанням» (Toth, 1999a, p. 177).
Школи фінансувалися в основному за рахунок приватних пожертвувань (60 шкіл): громади, включаючи церковні групи, фінансували 26 шкіл, державні міністерства – 15 шкіл, Національний фонд захисту народу і сім’ї – 10 шкіл і місцеві органи влади – вісім шкіл. Католицька церква надала більшу частину будівель для використання її школами. Більше половини вчителів не отримували зарплату, одна третина штатних співробітників отримувала тимчасову заробітну плату і тільки чверть отримувала звичайну зарплату. Доступ у народні вищі школи для бідніших верств суспільства був гарантований “більше ніж у половині народних вищих шкіл учні взагалі нічого не платили, або плата за навчання була дуже низькою і в основному виплачувалася натуральними продуктами” (Toth, 1999b, p. 263 ).
Під час Другої світової війни народні вищі школи Угорщини пережили важкі часи, але деякі вижили у важких умовах (Trencsenyi, 1993). У короткий післявоєнний демократичний період робилися спроби відновити народні вищі школи. Основні політичні зміни, які охопили Угорщину в той час, також вплинули на створення нових народних вищих шкіл. До осені 1946 р. до прийому студентів були готові близько 50 народних коледжів (народних вищих шкіл); протягом року їх кількість збільшилася до ста; до кінця 1947/48 навчального року налічувалося вже 160 коледжів, а в 1948/49 було створено ще 50. У період з 1945 по 1949 рік у цих коледжах жили і навчалися близько 15 000 студентів (Kardos, 1978). Крім старих селянських народних вищих шкіл, багато з нових шкіл були засновані робочими рухами і соціал-демократами. (Toth, 1999a).
Як і всюди в Східній Європі, до початку 1950-х років, угорські народні вищі школи були закриті комуністичним урядом. Однак комуністичний заборона не була повністю ефективною. Як і в Польщі, ідея народної вищої школи жила в пам’яті багатьох молодих людей і колишніх вчителів, які їх відвідували. Стара традиція учнів і вчителів регулярно збиратися разом після того, як учні залишають школу, збереглася і після того, як школи були заборонені. На цих зустрічах часто були запрошені гості, такі як письменники, художники, політики та інші громадські діячі. Ці зустрічі посіяли насіння для поновлення угорських народних вищих шкіл у 1980-х роках (Toth, 1987).
З поступовою політичною лібералізацією почалося оновлення народних вищих шкіл. Вони знову почали створюватися приблизно в середині 1980-х років, але жодна з цих шкіл не мала можливостей для проживання. З процесом демократизації 1990-х років темпи створення народних вищих шкіл прискорилися. Хоча поточна економічна ситуація в Угорщині не дуже сприятлива для існування народних вищих шкіл з проживанням, лідери руху визнають важливість наявності кампусів, і кілька народних шкіл мають такі можливості. Серед них Народна вища школа Кішантош в Хантосе (Kishantos Folk High School) і Протестантська народна вища школа Макай Сандор в Кісороші (Makai Sandor Protestant Folk High School in Kisoroszi).
Народна вища школа Кішантош, заснована в 1992 році і розташована в колишньому мисливському будиночку. На даний час, має місця для 15 студентів. Її лідери, Ева Акс і Ференс Боле (Eva Acs and Ference Bolye), сподіваються розширити школу до 30-50 місць. Народна вища школа отримала значну допомогу від кількох данських народних шкіл і урядових установ Данії. Школа і прилегла екологічна ферма утворюють Центр сільського розвитку Кішантоша. Єва Акс, керуючий директор, переконана, що 450 гектарів екологічної ферми мають вирішальне значення для успіху народної вищої школи і впливу на людей, які відвідують її програми. Школа пропонує короткострокові курси, присвячені, в першу чергу, екологічному сільському господарству і громадянській освіти.
Будівля Народної вищої школи Макай Сандор спочатку була початковою школою Угорської реформатської церкви, поки її не закрила комуністична влада на початку 1950-х років. У 1993 році будівлю остаточно повернули церкві та перетворили в народну вищу школу. У будівлі, в якій можуть розміститися 30 студентів, ведеться ремонт. Школа пропонує короткострокові курси для молодих людей з угорських меншин в сусідніх країнах, допомагаючи їм зберегти свою національну спадщину. Вона також працює як центр навчання дорослих, який пропонує денні, вечірні та вихідні загальноосвітні та професійні курси для місцевого населення всіх вікових груп.
На відміну від інших чотирьох країн, які обговорюються у цій статті, угорські народні вищі школи визнані державою як частина системи освіти, і отримують державні субсидії. Це сталося, в основному, завдяки дуже успішному лобіюванню з боку Угорського товариства народних вищих шкіл. Їх існування було остаточно визнано в 1997 році у Законі про освіту дорослих. Сьогодні здається, що майбутнє народних вищих шкіл в Угорщині забезпечене, і що вони будуть продовжувати розвиватися, щоб служити потребам людей і суспільства.
Дивіться статті про інші країни описані у повному перекладі: