Ось що написала Олена з Одеси після навчання у данській народній вищій школі:
“Ґрундвіґ радив нам говорити з людьми на рівних, навіть якщо вони знають і розуміють менше, ніж ми. Тільки так ми можемо підштовхнути людей до розвитку.
Я поїхала навчатись в Данію в народну вищу школу International People’s College, щоб поглибити своє розуміння цінностей і методів, які допомогли Данії та іншим нордичним країнам стати на шлях сталого розвитку. Я отримала безцінний життєвий досвід, який неможливо описати в словах. Його можливо тільки пережити.
Але як і усі хто до мене щось подібне говорив, я спробую все ж таки щось передати. Вся моя робота і що я роблю навпевно вже майже 10 років вела мене сюди в цю історичну точку. Можливо мій шлях ще зміниться десятки разів, як це вже відбувалось. Але я завжди вбачала в просвіті єдиний сталий інструмент розвитку суспільства. І навіть коли падають руки і охоплює зневіра, я надихаюсь і повертаюсь в роботу назад тільки знаючи, що хтось мав в серці любов і віру, щоб поділитись колись знаннями із невідомою людиною N і навчити мене бути самостійною і незалежною. Як мінімум, бажати всім серцем свободи від догм і шукати справедливість в поєднанні співчуття до ближнього і критичному мисленні на кожному кроці.
Ще в 2020 році мене зачепив досвід нордичних країн, бо він відгукнувся мені цінносно. Я читала книжки, статті, дивилась фільми, брала учатсь у конференціях. Але тільки через 3 роки мені пощастило отримати можливість пережити цей досвід. Мені надали навчальну стипендію і запросили у відповідь на мій лист пройти навчання.
Всі мої очікування перевершились у десятки разів. Я очікувала політ у Сонячній системі. А насправді мене занесло далеко за Горизонт подій центру галактики.
Але що я точно знаю тепер, що люди краще кооперуються, коли престають розділятись і поляризуватись. Данська школа це був справжній соціальний експеримент. Цікава гіпотеза: як може змінитись поведінка людини, коли вона живе разом із супер чужими людьми, із різних країн, культур, історичних парадигм. Як попри нашу віру, погляди, характери, життєвий досвід, ми можемо залишатись відкритими до співчуття. А отже, — до розуміння, діалогу і кооперації.
У залишку від моїх роздумів і мрій — лише продовження життя і відчуття необхідності робити щось аби ми вчились співіснувати разом. Бо не співіснувати разом не вийде. Беручи до уваги філософську працю від грецьких мислителів до філософів сьогодення ціль лише одна в нас: вчитись жити у цінностях життя один одного і поваги до людської гідності. Завжди опиратись на них.”
Важливі фото:
Наприклад, після занять з проєктного менеджменту “ми потім два місяці працювали у командах із вирішенням соціальних викликів локально і глобально” – за словами Олени (див коменти до фото у ФБ).