Досвід роботи центрів освіти дорослих у Фінляндії під час війни і після неї

Передмова Сергія Чумаченка

Друзі, на початку війни я звернувся до колежанки Regina Järg з Фінляндії, яка із перших хвилин до сьогоднішнього дня підтримує мене і наш рух. Вона познайомила мене з фінським істориком руху Народних вищих шкіл (НВШ) Samu Nyström. На моє прохання Само зробив коротке історичне есе про рух Бідльдунгу, НВШ та Центрів освіти дорослих у Фінляндії з акцентом на те, що робили школи під час воєн. Чим (ІМХО) цікавий цей текст:

1) Головне – розвиток суспільства є становим хребтом стійкості держави в складні часи і гарантією трансформаційного переходу в нову якість у післявоєнний час. Ось чому я впевнений: навіть під час війни розвиток просвіти та розбудова інфраструктури неформальної освіти дорослих є надважливим завданням еліт та суспільства. Так – форми будуть інші, зміняться пріоритети тем, але функції залишаються тими самими.  Досвід нордів, в цьому сенсі, є важливим та надихаючим ресурсом.

2) Фіни, слідом за скандинавами зрозуміли, що відбудувати ефективну державу можна тільки з освіченою більшістю громадян.

3) Між двома моделями суспільно-політичного устрою, в одній з яких держава домінує над суспільством а в іншій – суспільство формує державну політику, фіни, слідом за скандинавами, обрали другу, застереживши, таким чином розвиток російсько-радянського або фашистського сценаріїв у Суомі.

4) Фіни визначили, що однією з причин кривавої громадянської війни 1918 року був, саме недостатній рівень освіченості та критичного мислення. Тому після війни збільшили інвестиції в рух більдунгу, НВШ та центрів освіти дорослих.

5) Одна з функцій яку виконували НВШ та Центри освіти дорослих була громадська рефлексія стосовно подій, що відбувались в суспільстві та державі.

6) Одна з функцій яку виконували НВШ та Центри освіти дорослих у Фінляндії, це – освіта з домедичної та першої медичної допомоги. Саме створенням та організацією подібних центрів ми зараз і займаємось. Маємо надію, що нам у цьому допоможуть наші шведські партнери та друзі.

(ДУЖЕ) КОРОТКА ІСТОРІЯ ФІНСЬКИХ ЦЕНТРІВ ОСВІТИ ДОРОСЛИХ (AEC)

Саму Ністрьом

Ідеологічні корені фінського проекту bildung і ліберальної освіти дорослих були написані фінським національним філософом Й. В. Снельманом (1806-1881). На його думку, тільки цивілізовані громадяни можуть створити ефективно діючу державу. (Тут є дуже важлива семантична гра. Справа в тому, що фінські слова цивілізація і просвіта (в широкому розумінні) є однокореневими (“sivilisaatio” і “sivistys”). Тож з однаковим результатом можно трактувати цю фразу так: «На його думку, тільки освічені громадяни можуть створити ефективно діючу державу.)

Важливою частиною процесу bildung була організація освітніх можливостей саме для дорослих. Перші публічні бібліотеки, Народні вищі школи (“Kansanopisto”) та центри освіти дорослих (AEC, adult education centre) (“Työväenopisto”/”Kansalaisopisto”) були створені наприкінці XIX століття. На селі, з сільським населенням діяли Народні вищі школи. У містах діяли AEC (центри освіти дорослих) , призначені переважно для робітничого класу.

На початку Народна школа базувалася переважно на ґрундтвіґіанській ідеології. Натхнення для створення центрів освіти дорослих черпали зі Стокгольма та деяких інших скандинавських міст. Найважливішою людиною, яка стояла за центрами освіти дорослих, був фінський професор Закріс Кастрен. Він був першим керівником AEC Гельсінкі та президентом і засновником Організації фінських центрів освіти дорослих.

Перший у Фінляндії AEC було створено в місті Тампере в 1899 році. До проголошення незалежності Фінляндії (1917) у великих містах було створено загалом 10 центрів освіти дорослих.

Характеристики ліберальної освіти дорослих були такими ж, як і зараз.

• Заклади мають велику свободу та автономію: вони ставлять власні цілі, планують власні навчальні програми та самі обирають персонал.
• Курси відкриті для всіх дорослих, незалежно від віку чи освіти, і зазвичай вони неформальні, не враховуючи диплом.
• Навчання є добровільним, його метою є нарощування знань і навичок, а також розвиток особистості.

Наступні чотири невеликі історії намагаються намалювати картину того, як функціонують центри освіти дорослих у часи воєн і відбудови нації (Перша світова війна 1914-1918, громадянська війна у Фінляндії 1918, Друга світова війна 1939-1945).

Перша світова війна 1914-1918 рр.

Коли почалася Перша світова війна, Фінляндія була частиною Російської імперії. До 1918 року на території Фінляндії не було воєнних дій, і фінським чоловікам не доводилося воювати в російській армії.

Центри освіти дорослих працювали в штатному режимі. Але той час відображено наступними курсами які проводились в AEC:

• курси першої допомоги,
• курси історії війни,
• кулінарні курси замінників їжі та нормування.

Впродовж революційного 1917 року були також курси із соціальних питань та історії революцій.

Варто відзначити, що російська військова влада намагалася піддати цензурі AEC. Імперія, що хиталася, боялася вільної освіти та свободного спілкування. У місті Турку була створена поліція, щоб наглядати та контролювати кожну лекцію! Наприкінці війни вони, мабуть, були найосвіченішими та найцивілізованішими поліцейськими у всій Російській Імперії.

Громадянська війна у Фінляндії 1918 р.

Фінляндія стала незалежною невдовзі після Жовтневої революції в грудні 1917 р. Вже у січні 1918 р. країна занурилася в криваву громадянську війну між більшовицькими червоногвардійцями та урядовими «білими» силами. У війні також брали участь російські та німецькі війська. Війна закінчилася перемогою білих на початку травня 1918 року. Після цього настала весна і літо помсти, коли тисячі вмирали в таборах від розстрілів і голоду.

Останній 1918 рік був часом гніву, підозр і смутку. Червоні, які були переважно людьми робітничого класу, спочатку були закриті від суспільства. Деякі з AEC-ів (центрів освіти дорослих для робітників) були в руїнах, а багато їхніх учнів були в таборах або мертві.

Весь фінський процес більдунгу, в ті часи, був у кризі. Особливо великі сумніви були висловлені проти Центрів освіти дорослих людей робітничого класу (AEC). Учні Народних вищих шкіл воювали в білій армії, але учні АЕС-ів приєдналися до червоної гвардії. Було багато голосів, які говорили, що АЕС-и слід закрити назавжди. Іншої думки дотримувався Закріс Кастрен, керівник руху Bildung  та центрів освіти дорослих. Він вважав, що громадянська війна є доказом та відображенням того, що відбувається в суспільстві, якщо процес більдунгу недостатньо сильний. Міцність демократії залежала від рівня освіти її громадян. Його думка полягала в тому, що Фінляндії потрібно більше центрів освіти дорослих та ресурсів для більдунґу.

Після громадянської війни центри освіти дорослих запропонували своїм студентам (нагадаю, що в більшості представники робітничого класу, які брали участь у громадянській війні на боці червоної гвардії) безпечні умови для обговорення їх думок і відчуттів. Центри також мали свою власну газету в якій надали можливість вільно писати про свої страхи та тугу.

Важливою і популярною формою дій стали дискусійні курси «Дискусійні кола», на яких велася соціальна дискусія. Основною функцією цих курсів було навчитися не погоджуватися.

Друга світова війна 1939-45 рр.

Під час Другої світової війни Фінляндії довелося брати участь у трьох війнах. Радянський Союз вторгся у Фінляндію в грудні 1939 року, після чого почалася 105-денна Зимова війна (яка багато в чому нагадує хоробру боротьбу українців останніх тижнів). Фінляндія отримувала матеріальну підтримку від інших країн, але боротися довелося самостійно. Проте Сталіну не вдалося перемогти маленький народ. 6/1941-9/1944 Фінляндія знову воювала з Радянським Союзом, тепер разом з Німеччиною. Нарешті Фінляндії довелося воювати проти німецьких військ у Північній Фінляндії 9/1944-4/1945.

У воєнний час центри освіти дорослих багато в чому підтримували тил (або як пише автор – home front). Як і під час Першої світової війни, були курси першої допомоги та курси кулінарії для замінників їжі та нормування. АЕС діяли також у військових госпіталях з лекціями та культурними розвагами.

Однією з важливих завдань AEC була допомога тим, хто втратив свої домівки. Ці курси для біженців надавали важливу інформацію, необхідну для життя в містах, що стали новим домом для біженців. Вони також були місцями, де біженці могли знайти своїх родичів, старих сусідів, колег та інших людей зі своєї втраченої родини. І, що також важливо, AEC організовували курси та вечірки, де біженці мали змогу познайомитися із людьми свого нового рідного міста (див. фото «Karjalapiirin illanvietto» нижче).

Після війни – відбудова нації

Після тривалої та нищівної війни Центри освіти дорослих відіграли важливу роль у відновленні суспільства для мирного часу. AEC влаштовували великі вечірки пов‘язані з поверненням до  додому солдатів. У Гельсінкі (столиці Фінляндії) ця вечірка проходила у Виставковій залі та транслювалася по всій країні. Учасників були тисячі. У ній взяли участь і міністри уряду країни.

Після тривалого воєнного часу виникла величезна потреба в освіті дорослих. AEC-си зіграли значну роль у заповненні освітнього пробілу.

Після того, як Фінляндія пережила важкі військові репарації, визначені мирною угодою, систему освіти країни було реформовано. Почалася реформа AEC-ів. Держава почала щедро підтримувати діяльність, і майже в кожному муніципалітеті країни були створені AEC-и.”