Вступ
З нашим суспільством відбувається не тільки війна. З ним багато чого відбувається, на що ми не сподівалися, принаймні в найближчому майбутньому. Я навіть запостив якось свої думки про зміни, які бачу навколо себе, отримавши від соціального скептика в коментах звинувачення, що мій оптимізм був оплачений, тому що «швидко тільки кішки народжуються», авжеж пройшло лише чотири місяці… Що я можу сказати на свій захист? Коти, так, коти, вони народжуються швидко… в ході цілком звичного і природного для них процесу. Чи є процес, в якому ми зараз варимось, звичним? Чи природним? Питання риторичне, бо відповідь очевидна. Тому не дивно, що навколо нас з’являються несподівані нові речі, нова поведінка. Насправді, їм потрібно приблизно стільки ж часу, щоб вони з’явилися, як і в мирний час, просто час прискорився і різко ущільнилося число подій, що відбуваються. Щоб помітити нове, потрібно відірватися від своїх турбот і озирнутися навколо, а відірватися складно…
Але я не дуже зараз буду писати про нас, я хочу написати про те, до чого ми повинні прагнути.
Три роки тому я опублікував у Facebook матеріал про цікаву шведську традицію, яка існує з 1968 року, Тиждень Альмедалена, або Тиждень політиків в Альмедалені, захід, який включає десятки семінарів, відкритих дискусій, виступів та інших політичних акцій, який проводиться в кінці червня або на початку липня в парку Альмедален міста Вісбю що на острові Готланд (120 кілометрів від Стокгольму). Ось посилання на цю публікацію у Facebook.
Трохи більше інформації.
Чому центром цього європейського руху є парк Альмедален? Саме там в 1968 році Улоф Пальме, тодішній міністр освіти, виголосив з бортової вантажівки імпровізовану промову під час кампанії з того, щоб стати лідером шведських соціал-демократів. (Йому це вдалося, і він став прем’єр-міністром в 1969 році і знову в 1982 році, аж до його загадкового вбивства в 1986 році.) Пальме, який проводив літні канікули біля парку, щороку повертався туди, щоб виступити. У 1982 році соціал-демократи перетворили захід на офіційний семінар. Незабаром до них приєдналися й інші партії.
Тоді, коли я писав свій перший пост, в цій традиції мене в основному цікавив момент його зв’язку з життям і розвитком вузів, але сам факт такого (ви б всеж таки прочитали перший пост)) публічного і відкритого звіту різних політичних сил суспільству з дотриманням принципу крайньої неформальностіі, безкоштовності та відкритості всіх промов та семінарів, що проводяться у рамках восьми днів, це вікно в зовсім інший світ, підтвердження того, що політику можна робити абсолютно незвичними для нас способами, в центрі яких знаходиться проста людина, яка задає «небожителям» неприємні питання і прагне зрозуміти, яке майбутнє за ким стоїть.
Той свій пост я закінчив короткою інформацією про те, що в сусідніх із Швецією скандинавських країнах подібні заходи також були організовані за образом і подобою цього феноменального політичного фестивалю, наприклад, в Норвегії і Фінляндії, а потім в Даніі на острові Борнхольм, а з 2013 року і Естонія почала проводити свій літній фестиваль.
Тепер повернуся до початку. Минуло три роки, і я вирішив перевірити, як живе це явище, тим більше, що у мене з’явився новий мотив для цього – один з членів нашої невеликої групи співініціаторів Української мережі Більдунгу, опинившись у Данії, поїхала до Борнхольма і взяла участь у такому фестивалі. Ну, я й продовжив копати, розбиратися в деталях і змінах, що відбуваються з політичними фестивалями.
Результати моїх розкопувань
Дійсно, події продовжують стрімко розвиватися. За цей час була створена Асоціація міжнародних фестивалів демократії (https://democracyfestivals.org/), а саме явище отримало саме таку назву! Навіщо вони потрібні? Справа в тому, що не в одній лише країні існує гостра потреба в тому, щоб політики зустрічалися з громадянами і один з одним й говорили про політику. Без якихось планів, чи прихованих мотивів, чи конфліктів. І щоби все оберталося навколо розмов про демократію. Ви скажете, що це якась дивна мета, але насправді в цьому немає нічого дивного. Наприклад, відносно недавно, всього за пару років до його передчасної смерті на Київському морі в 2018 році, великий друг України британський піарщик Мартін Нанн робив цікаві дослідження про те, як громадяни України розуміють демократію. Результат? Ніяк не розуміють і це не жарт. У кожного своє якесь розуміння того, що це таке, і в більшості випадків, це розуміння дуже далеке від суті. Ми сперечалися з Мартіном найсерйознішим чином, дискутуючи необхідність навчання громадян демократії. Вже тоді було зрозуміло, що слово «вчити» має бути наповнене якимось новим змістом, для чого потрібні і нові форми, адже дорослих можна навчити, тільки втягнувши їх у практику. І ось з’ясувалося, що, мабуть, найцікавіші і ефективні форми такого навчання народжуються і проходять випробування в країнах північної Європи.
Тому зовсім не дивно, що фестивалі, про які я пишу, спрямовані на демократію, і це про зміцнення існуючих фестивалів демократії, допомогу іншим країнам та організаторам у проведенні фестивалів демократії, об’єднання зусиль для використання фестивалів демократії як засобу демократичних змін. Їх мета – відродити демократію шляхом зміцнення зв’язку між політичною системою і громадянами. Це означає, що ці країни створюють майданчики для публічного діалогу, тому що демократія – це більше, ніж зовнішні приписи і письмові правила. Це культура, яку потрібно виховувати, створюючи точки в просторах, де люди можуть фізично збиратися разом, спілкуватися один з одним, надихатися, обмінюватися думками, обговорювати свої та чужі ідеї. Фестивалі демократії сприяють активній громадській участі, культурі дебатів та критичному мисленню у відповідь на тривожний підйом авторитаризму та спроби зруйнувати згоди в Європі.
Де-факто фестивалі демократії у цих країнах за дуже короткий час змогли стати другим за важливістю демократичним інструментом після виборів! Чи стало більше країн, що розвивають це явище? Так, сьогодні членами-засновниками Асоціації фестивалів демократії є фестивалі з дев’яти країн: Швеції, Норвегії, Данії, Фінляндії, Ісландії, Латвії, Естонії, Литви та Бельгії.
Чи є у нас потреба в такому інструменті? Питання ІМХО, близьке до недоречності, просто подивіться, як влада «співпрацює» з громадянським суспільством та українським бізнесом у найважливішому питанні післявоєнної відбудови країни, її економіки. Конференція, що щойно пройшла в Лугано, стала відвертою ілюстрацією наявності у нас різних поглядів невзаємодіючих спільнот. Чого тільки варте небажання влади навіть просто ознайомитися з меморандумом і програмою дій коаліції бізнес-спільнот з відновлення економіки України, або мишача метушня з недопущення до конференції мера Чернігова. А, наприклад, на данський фестиваль на острові Борнхольм політики ЗОБОВ’ЯЗАНІ їхати на автобусі разом з іншими учасниками! І це не особисті або партійні автобуси, це автобуси, в яких їм починають втикати вже під час поїздки.
Чим зараз займається Асоціація? Перед нею стоїть шість завдань:
1. Підтримувати зв’язки між існуючими організаторами фестивалів демократії.
2. Підтримувати спільні проекти та ініціативи членів.
3. Підтримувати постійний обмін знаннями та розвиток фестивалів.
4. Допомагти новим країнам організувати та проводити власні фестивалі демократії.
5. Стати основою міжнародної мережі фестивалів демократії.
6. Зацікавити велику аудиторію розвитком демократії участі.
Погодьтеся, зовсім не мало.
Кину погляд на існуючі фестивалі демократії, їх вісім національних та один європейський і в 2018 році в них взяли участь 600 000 людей!
(1) Шведський Альмедален (ALMEDALSVECKAN) на острові Готланд – фестиваль прабатько всіх інших,8-денний фестиваль в містечку Вісбі, на острові Готленд, проводиться на початку липня.
Заснований в 1968 році. Тривалість фестивального тижня залежить від кількості парламентських партій-учасниць. Більших подробиць давати не буду – нарешті перейдуіть за посиланням, для кого я його поставив? Або зайдіть безпосередньо на їхній веб-сайт https://www.almedalsveckan.info/.
(2) Данський фестиваль демократії на острові Борнхольм (FOLKEMØDET) в містечку Аллінге (Allinge).
Чотири дні в середині червня.
Заснований в 2011 році муніципалітетом Борнхольмом і двома політиками. Спочатку був сформований секретаріат проекту, а потім в 2016 році, Асоціація Foreningen Folkemødet (Асоціація Folkemødet).
Понад 65000 учасників, понад 2500 заходів. 59% відвідувачів – звичайні люди, 28% – професіонали (лобісти та представники організацій), 2% – політики, близько 1% – журналісти, плюс 11% – волонтери.
Цього року у фестивалі активно брало участь Посольство України в Данії. Кожна партія зазвичай має свій, оплатний за них, намет, і близько півгодини часу для виступу на головній сцені. Час виступів щороку ротується рішенням асоціації. Політикам дозволено організовувати заходи на фестивалі, але заборонено просто агітувати за свою партію. Заходи допускаються організаторами тільки в тому випадку, якщо вони спонукають до діалогу, і все це змішується з мистецтвом, театральними подіями, музикою і спортом.
Сайт – https://folkemoedet.dk/.
(3) Тиждень норвезької демократії (ARENDALSUKA) – в містечку Арендаль.
5 днів в середині серпня.
Заснований у 2012 році міським муніципалітетом та міською радою. Управляється під наглядом Консультативної ради політиків країни, представників профспілок та університетів.
Кількість учасників – 80-120 тисяч, 1267 подій (2019 рік). Дебати політичних лідерів транслюються по всій Норвегії. Всі політичні партії та члени парламенту беруть участь!
Сайт – https://www.arendalsuka.no/.
(4) Фінський фестиваль (SuomiAreena)
5 днів в середині липня.
Заснований в 2006 році муніципалітетом міста Порі і фінською комерційною телерадіокомпанією MTV. За програму відповідає MTV, а за інфраструктуру відповідає муніципалітет. Всього в якості основної роботи фестивалем займається 1,5 людини.
Щобдати кожному фіну можливість брати участь в політичних дебатах, він складається з двох елементів:
• Фестивальний тиждень в Порі (SuomiAreena festival week in Pori), поєднаний з джазовим фестивалем Pori Jazz.
• Подія, що вільно конфігурується, з можливістю виступу для кожного (SuomiAreena Goes).
73 000учасників у 2019 році. У 2020 році – скасований через COVID, у 2021 році проходив у гібридному форматі.
Сайт https://www.suomiareena.fi/.
(5) Естонський фестиваль (ARVAMUSFESTIVAL – фестиваль думок).
2 дні в середині серпня.
Заснований в 2013 році в м.Пайде як громадянська ініціатива ГО MTÜ Arvamusfestival. Мета – створити відкрите та надихаюче місце для зустрічі різних думок та нових ідей, де оживають дискусії та дебати на важливі теми, об’єднати всі соціальні групи, розширити можливості людей і тим самим підвищити культуру дискусії.
Керований 4 людьми, всю роботу виконують 250 волонтерів.
У 2019 році фесотиваль зібрав близько 10 000 учасників. Дискусії проводяться естонською, російською та англійською мовами. Політичні партії беруть участь у загальному заході.
Будь-який громадянин може запропонувати тему для обговоренняі.
(6) Литовський фестиваль дискусій (BŪTENT! – «Це має сенс!») в містечеку Birštonasю
2 дні на початку вересня.
Заснований у 2017 році ГО «Visos idėjos», створеним для заснування фестивалю за допомогою Open Society Foundation, the British Council, Nordic Council of Ministers Office in Lithuania, та Swedbankю.
Мета – стати головною дискусійною платформою в Литві – місцем для роздумів, побудови думок, досягнення консенсусу та для вироблення спільного бачення держави загального добробуту.
У 2017 році взяло участь 3000 осіб. Центральною подією є обговорення всіх парламентських партій.
https://diskusijufestivalis.lt/
(7) Латвійський фестиваль розмов (LAMPA) у місті Цесіс (Cēsis).
2 дні в кінці червняюЗаснований у 2015 році Foundation for an Open Society DOTS спільно із партнерами: Swedbank Latvia, муніципалітетом Цесіса, цифровою креативною агенцією, «Deep White» та данською агенцією змін Spark.
Метою є зміцнення культури демократичного спілкування в Латвії, сприяння громадській активності та активній участі в суспільно-політичних процесах, а також заохочення навчання протягом усього життя в постійно мінливому світі.У 2018 році в ньому взяли участь понад 20 000 осіб.
У 2021 році фестиваль пройшов у гібридному форматі з 6300 учасниками наживо та 64000 онлайн.
8) Фестиваль демократії в Ісландії – (FUNDUR FÓLKSINS – Народна зустріч), в містечку Акурей.
З 2018 року фестиваль називається LÝSA (опис).
2 дні на початку вересня.
Метою є підтримка та зміцнення демократичного діалогу в Ісландії. Заснований у 2015 році, приймає участь близько 300 учасників та 50 організацій: лобісти – 30%, політики – 20%, працівники державнихустанов – 30%, широка громадськість – 20%.
Також починають з’являтися фестивалі без кордонів.
(9) Бельгійський фестиваль європейської демократії (JUBEL) у Брюсселі.
Це перший офіційний загальноєвропейський фестиваль демократії.
Мета – пожвавити, переосмислити та переробити європейську демократію участі. Зробити її сильнішою та придатнішою для вирішення світових викликів завтрашнього дня. Головні питання, що лежать в основі фестивалю: Як зміцнити демократію в Європі? Хто такі європейські громадяни? Які пріоритети, виклики та ідеї для майбутнього ЄС та їх місця в майбутньому?
Організований у 2018 році Аленом Деніфом ( Alain Deneef – консультантом з міського дизайну та державної політики) та групою молодих активістів з досвідом участі у громадських рухах.
2 дні на початку вересня, десятки вистав, художніх виступів та ігор у 6 павільйонах та двох основних сценах.
На всіх цих фестивалях проявляються безліч нових політичних форм, об’єднань і рішень, рішень, що обкатуються в цій частині світу. Наприклад, в цьому році під егідою своєрідної скандинавської спільноти націй – Nordic Co-operation – на п’яти фестивалях демократії проводиться єдиний цикл заходів. До речі, подивитися потік з цих подій, наступний з яких на фінському фестивалі SuomiArina розпочнеться сьогодні, див. за посиланням.
І ще, вже вирішено, що в серпні цього року нарешті відбудеться перший Європейський Політичний фестиваль (Political Festival of Europe). Він задуманий як щорічний чотириденний центр європейських дебатів та демократичного діалогу між європейськими народами, організаціями та громадянами.
Фестиваль відбудеться в середньовічному данському містечку Маріагер з населенням 2500 осіб і репутацією «міста троянд». Місто прийматиме громадян, політиків, ЗМІ та організації з усієї Європи і це буде здійсненням дикої мрії групи данців, серед яких вісім данських членів Європарламенту: «дати кожному пересічному громадянину Європи привід і можливість випити пива з Ангелою Меркель і відверто запитати її про майбутнє». Під час підготовки фестивалю мрія фестивалю про Меркель втратила актуальність, але мрія об’єднати європейців і створити атмосферу, в якій будуть ліквідовані всі кордони та ієрархії, не втратила своєї актуальності. Тож ідея скандинавських фестивалів демократії розвивається.
Час завершувати. Ініціативи щодо проведення фестивалів демократії вже існують і в інших країнах. У Нідерландах проходить регіональний фестиваль демократії, а з серпня відбудеться національний фестиваль. Асоціація стверджує, що інтерес до організації фестивалю демократії проявився в Туреччині, Ефіопії, Каліфорнії / Сан-Франциско (США) і, УВАГА! Україні … ??? Хочеться сподіватися, що це не порожні слова, хоча поки що мені так і не вдалося знайти ознаки життя цієї ідеї в інформаційному просторі!!!
Отже, ПОТРІБНО РОБИТИ! Це важливо!