Зображення – з оригінальної статті.
Це – переклад шведськомовної статті.
Олеся Леськів втекла від війни і влаштувалася вчителем у Літоринську народну вищу школу (НВШ) в Карлскруні.
– Інших біженців з України я навчаю шведської мови. Щоб мати тут майбутнє, вони повинні знати мову, каже вона.
Спочатку Олеся Леськів не хотіла залишати Україну. Але коли війна підійшла ближче до Львова, де вона жила останнім часом, їй довелося зробити вибір.
— Я сильно хвилювалась, — каже вона.
Це змусило її відповісти «так», коли знайомим у Швеції знадобилася допомога перекладача на кордоні між Польщею та Угорщиною. Вона виконала завдання, а потім разом із сестрою змогла супроводжувати їх до Стокгольма.
– Коли навіть на заході України почали лунати сигнали тривоги літаків, я дуже хвилювалась і переживала від того, що постійно потрібно бігати до укриття. Я думала, що це не найкраще життя, і якщо я не поїду зараз, то потім може бути надто пізно.
Вивчила шведську
Вісім років тому Олеся Леськів була дружкою у Швеції. Вона залишилася на довший час, щоб більше вивчити шведську мову – і відтоді працює зі шведськими компаніями дистанційно з України.
– Робота допомогла мені не забути шведську.
Коли вона деякий час жила в Києві, то познайомилася з Ліндою Матссон, яка є викладачем Літоринської народної вищої школи (НВШ, Litorina folkhögskola). Вони підтримували зв’язок, і коли Олеся повернулася до Стокгольма, вона отримала пропозицію через Лінду та директора школи Агріту Мартінсоне приїхати до Карлскруни і працювати вчителем шведської мови. Багато українських біженців приїхали до Блекінге і потребують допомоги з мовою, щоб інтегруватися у шведське суспільство.
– Це чудово і важливо – вони хочуть вивчити шведську якнайшвидше.
Олеся Леськів раніше працювала вчителем в Україні. До поїздки до Швеції вісім років тому вона викладала англійську та німецьку мови як у приватній, так і в державній школі. Вона виросла на Західній Україні, добре знайома з багатьма містами, які зараз згадують у репортажах про війну.
Неймовірна війна
Коли Олеся почала працювати в Києві і шукала там квартиру, вона місяць жила в Ірпіні. Вона також кілька разів відвідувала Бучу, де було вбито велику кількість мирних жителів.
– Те, що там робили російські солдати, немислимо. У мене немає слів, щоб описати те, що я відчуваю.
Коли вона бачить фото та відео з війни, то часто починає плакати. Щоб захистити себе, вона уникає занадто багато дивитися телевізор. Легше читати новини в газетах.
– Мені потрібно зосередитися на роботі та навчанні нового. Я хочу допомогти своїм землякам добре інтегруватися у шведське суспільство, – каже Олеся Леськів.
Лінда Матссон (Linda Mattsson) рада, що Олеся є колегою.
– Особисто я щаслива, тому що ми знайомі з тих пір, як зустрілися в Києві кілька років тому. Для Літоринської народної вищої школи дуже позитивно, що вона тут з огляду на наш профіль Балтійського моря, каже вона.
Для курсу «Мова, яка об’єднує», дуже важливо мати вчителя, який володіє багатьма мовами. Те, що Олеся Леськів раніше жила у Швеції, означає, що вона, окрім мови, має розуміння та уявлення про те, як працює суспільство, наголошує Лінда Матссон, яка викладає шведську та англійську мови та відповідає за курс «Асистент вчителя». – Ми дуже щасливі, що Олеся з нами і що ми можемо разом вчитись одна в одної та розвиватися в цей важкий час, – каже вона.