Пропонуємо вашій увазі переклад англомовної статті.
Также у нас есть и русскоязычный перевод этой же статьи.
Автори: Тобіас Хардінг і Хенрік Нордваль
Тобіас Хардінг – викладач Культурної Політики в університеті Йювяскюля у Фінляндії, має ступінь Ph.D. з Культури від Університету Лінчопінгу у Швеції. Він написав дисертацію у 2009 р. щодо концепції національної культури у шведській культурній політиці 1970-2002 рр., а пізніше – серію статей щодо ролі та організації шведських освітніх асоціацій. На даний момент він займається дослідженням шведської урядової політики щодо культурної спадщини та Церкви Швеції 1922–2014.
Хенрік Нордваль – доцент та старший викладач з освіти дорослих на кафедрі поведінкових наук та освіти Університету Лінчопінгу, та Директор Мімер – Шведської Мережі Дослідження Народної Освіти. Його e-mail: Henrik.nordvall@liu.se
Серед багатьох історичних подібностей між політичними підходами до культурних заходів та освіти у Нордичних країнах вирізнялись тенденції до підкреслення рівного доступу та можливостей до участі у таких заходах, та посилена увага до народної освіти. Більшість передумов до цих тенденцій можна підсумувати німецьким терміном Більдунг (дат. dannelse, фін. sivistys, нор. dannelse, шв. bildning). Ці ідеї мали сильний вплив як на загальносуспільні ідеологічні тенденції, так і на фокус уваги окремих організацій. Ідея Більдунгу як ідеологічний тренд вплинула на пряму культурну політику Нордичних країн, і також їх непряму культурну політику , тобто політику, спрямовану на зміну культури в цих країнах.
Ідеї Більдунгу були свідченням того, як спадщина Просвітництва та рухів Романтизму XIX ст. увійшли до Нордичних країн та стали розвиватись у них принаймні з останньої частини XIX ст. Ідеї Більдунгу та народного просвітництва також були сильно пов’язані із різноманітними політичними рухами у Нордичних країнах, від національних рухів та рухів за незалежність до трудового руху, руху помірності, руху тверезості та різноманітних Християнських рухів.
У багатьох Нордичних країнах ідеї, які походять від датського мислителя Н. Ф. С. Ґрундтвіґа (1783–1873), відігравали значну роль у цьому контексті. Серед його головних внесків була ідея народної вищої школи (дат. Folkehøjskole, фін. kansanopisto, нор. folkehøgskole, шв. folkhögskola), включаючи відкритий стиль навчання, що фокусувався як на індивідуальності, так і на концепції народної вищої школи, як школи зі спільним проживанням дорослих студентів. На сьогодні народні вищі школи та інші організації, які фокусуються на народній освіті, організовують у Нордичних країнах значну кількість місцевих культурних подій та заходів. Вони також відіграють значну роль у освіті, часто через освіту на базі мистецтва та культури, але також через навчання майбутніх митців. У деяких країнах ці школи навіть мали значний вплив на політичну культуру, оскільки відігравали певну роль у навчанні майбутніх політиків.
Цей тематичний випуск Нордичного Журналу з Культурної Політики було організовано завдяки співпраці між цим журналом та МІМЕРом – шведською національною мережею з дослідження фолькбільдунгу (народного Більдунгу) – та їх щорічній конференції у 2014 р. Ми запросили авторів до обміну думками у трьох наступних напрямках:
- політична роль культури у народній освіті.
- народна освіта з точки зору культурної політики.
- культурна політика з точки зору Більдунгу
Ці доволі широкі теми були різноманітним чином проінтерпретовані спів-авторами цього випуску. Всі статті звертаються до політичної ролі народної освіти та Більдунгу тим чи іншим шляхом, де «політичний аспект» може стосуватись концепцій демократії та свободи, урядових та інституційних політичних уточнень, або до політичних представників у парламенті. Так само наші дописувачі звертаються під різними кутами до «культурного аспекту» в тому сенсі, що до культури можна ставитись як до загальних цінностей, як до естетичних практик, або як до політичної сфери, яку визначає політично-адміністративна система.
Перша стаття, написана Тобіасом Хардінгом, досліджує Більдунг як центральну концепцію в історичному розвитку офіційної культурної політики у Швеції. Вихідна точка цієї статті – це тлумачення концепції більдунгу Артуром Енгбергом, класичним та у багатьох сенсах суперечливим міністром культури, освіти та церковної політики від соціал-демократів у 1932-1936 рр. та 1936-1939 рр. На основі теоретичної концепції залежності від раніше прийнятих рішень, тобто коли попередні рішення обмежують можливі рішення пізніше в історії, Хардінг досліджує, які ідеали Більдунгу відносяться до шведської культурної політики до цього часу, порівнюючи ідеї та політику Енгбергу до урядових указів щодо культурної політики у 1974, 1996 та 2009 роках.
Наступна стаття, написана Йоруном М. Стеньойеном та Анн-Марі Лагіндер, починається з презентації, певним чином, аналогічного розвитку у Норвегії, яка стосується урядового погляду на зв’язок між народною освітою та культурною політикою. Зроблено це для того, щоб контекстуалізувати (зробити частиною певної теорії, вивести на новий рівень) власні емпіричні дослідження авторів з поширених практично-естетичних навчальних активностей, заснованих/віднайдених у контексті народної освіти. Сфокусувавшись на досвіді учасників таких заходів Стеньойен та Лагіндер досліджують, чому люди обирають продовжувати навчатись танцям та ремеслам та яке культурно-політичне значення має ця зацікавленість.
У третій статті Йохан Льоврген досліджує інший аспект галузі народної освіти у Норвегії, а саме народні вищі школи. Льовгрен досліджує, як народні вищі школи у Норвегії дають нові визначення релігійним цінностям, які є частиною спадщини їхнього руху. Через призму матеріалізації концепції Ет’єна Венгера Льовгрен аналізує документ із цінностями народних вищих шкіл і обговорює, як вони інтерпретуються та пов’язуються із християнською традицією.
Анніка Турунен у своєму дописі, заснованому на етнографічних польових дослідженнях на курсі з деревообробки у інституційній народній освіті у Фінляндії (фін. kansalaiso- pisto, шв. Medborgarinstitut), вивчає, як ця соціальна взаємодія допомагає учасникам концептуалізувати власне громадянство.
В останній статті Хенрік Нордваль та Луіза Мальмстрьом повертаються до аналізу політичного рівня у Швеції. Втім, якщо перша стаття цього тематичного випуску адресована впливу ідеалів Більдунгу на урядову політику, то ця стаття досліджує вплив ідеалів Більдунгу на людей з політичною владою. Історично так склалося, що народна освіта слугувала порталом альтернативної освіти для політиків у Швеції. У своєму дописі Нордваль та Мальмстрьом досліджують, які форми освіти та знання є важливими на сьогодні порталами для входження до політичної еліти у Швеції. Інтерв’ю із членами парламенту від соціал-демократів та статистичні дані від Statistics Sweden щодо освітньої підготовки Членів Парламенту тлумачаться через концепцію символічного капіталу Бурдьє.
Всі разом ці статті у даному тематичному випуску покривають різноманітні аспекти ролей Більдунгу та народної освіти у Норвегії, Фінляндії та Швеції. Вони об’єднані темою пильної уваги до цінностей та народної освіти, де під різними кутами підсвічується відношення до демократії.
Незважаючи на той факт, що всі статті певним чином розглядають сучасне суспільство, в них відображено історичні ідеали, які асоціюються із Більдунгом та народною освітою. Пряме питання, здається, постійно постає у декількох статтях: Чи могла б народна освіта – як ідеал культурної політики, естетичної діяльності та ремісничої справи, або як вихователь релігійних та політичних цінностей – відігравати ключову роль у сучасних Нордичних країнах, незважаючи на той факт, що суспільство змінилось з часів тих «золотих деньків» Ґрундтвіґа або ранньої мобілізації робітничого руху? Як спів-автори цього тематичного випуску довели різними способами, виявляється, що ідеї Більдунгу та народної освіти мають сильний вплив на сучасне культурне та політичне життя у цих Нордичних країнах. Хоча тінь потенційного анахронізму ідеалів Більдунгу, фолькбільдунгу та folkeopplysning можна по-різному прослідкувати у цих статтях, вони також відкривають нові кути для пошуків на тему Більдунгу та народної освіти, де досліджуються культурно-політичні аспекти відносного того, як інституції та окремі особи використовують ці концепції та діяльність у сучасному суспільстві.
У цьому тематичному випуску Нордичного Журналу Культурної Політики ми сподіваємось посилити комунікацію між двома сферами дослідження – культурної політики та folkbildning/folkeopplysning. Ми сподіваємось, що це надихатиме і надалі підсилюватиме діалог між дослідниками Нордичних країн щодо відмінностей та схожих рис культурних та політичних ролей Більдунгу, культурної діяльності та народної освіти.